300 років від дня народження Вільної Людини
300 років від дня народження Вільної Людини. Він не залишив по собі філософської школи, але його учнями є усі ми, українці. Адже він був першою усвідомлено вільною людиною на цій землі. Сковорода, чий 300-літній ювілей ми відзначаємо сьогодні, радше не філософ, як його заведено називати, а мислитель.
Відмовитися від багатства, аби стати вільним. Яке миле слово – ВОЛЯ.
Й хочеться дізнатися чим так муляв росії національно-літературний музей Г.С. Сковороди?
Світ імперії, світ радянщини, світ сучасної Росії не зловив Григорія Савича Сковороду. Його дух, здається, досі мандрує степами Слобожанщини, перелітає з вільними вітрами на Буковину і Галичину, відвідує Поділля і Волинь, милується степами Таврії, щоб знову повернутися на рідні для нього Полтавщину та Харківщину.
Ким є для українців Сковорода? Яким його бачить кожен із нас? Адже кожен із нас мабуть про нього щось чув та щось знає? Ось це «щось» - яке воно?
Сковорода був мандрівний філософ, напевно скаже більшість. Він ходив від одних заможних господарів до інших, не цураючись при цьому розмов із простими людьми на вулицях, базарах та біля церкви чи монастиря, сповідуючи повсякчас свою філософію.
Яку філософію? «Філософію серця», - скажемо ми. І взагалі він був простим, не мав статків, не дуже полюбляв офіційну владу та офіційну церкву, натомість цінував щире людське спілкування та любив і неймовірно добре знав Біблію.
Тобто Сковорода був не тривіальним, особливо як на той час. Не такий, як всі. З академічними знаннями, але без академічних зобов’язань, з високим пізнанням Біблії, але без високого церковного сану, зі зв’язками у владних колах, але без жодного бажання самому стати частиною цих кіл. Волелюбний, впевнений у своєму погляді на світ і непідлеглий нікому. Тобто- «собі на умі».
Бути близьким до церковних ієрархів, але байдужим до свого місця у церковній ієрархії, знати багатьох місцевих «бонз» та можновладців, але бути байдужим до спокус влади, мати можливість через науку, викладання, потенційне професорське звання чи й у інший спосіб мати добрі статки, але бути байдужим до них - ось це справжній Сковорода.
Сковорода про себе казав: «світ ловив мене, але не впіймав».
Однак у своєму невігластві їм не дано пізнати: Григорій Савич ось уже 300 років вільний. При житті і по ньому. Від народження й назавжди. Бо ж у цьому і є справжня суть його філософії: бути вільним.
З Ювілеєм Вас, наш великий український Генію!
Заповіді Григорія Сковороди
Щоб пізнати генія, потрібно читати його роботи
Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.
Не все те отрута, що неприємне на смак.
Бери вершину і матимеш середину.
З усіх утрат втрата часу найтяжча.
Безумцеві властиво жалкувати за втраченим і не радіти з того, що лишилось.
Ти не можеш віднайти жодного друга, не нашукавши разом з ним і двох-трьох ворогів.
Більше думай і тоді вирішуй.
О, коли б змога писати так само багато, як і мислити!
Мудрець мусить і з гною вибирати золото.