Навчальні відео для батьків з порадами як захистити дитину від насильства

https://youtube.com/playlist?list=PLYKwCFkp9hFiT2JkjuTQKtU_PQsEcC9K-&si=lJBS2OedXs1P1ksC

Кампанія "Уважні батьки"

https://childfund.org.ua/diialnist/kampaniia-uvazhni-batky

Відеокурс для батьків «Навчіть дитину захищатися»

https://www.youtube.com/watch?v=0KJYrhqfBrk&list=PL3xWargJLrdHRsm1sErGsG3_8Wm0xR3J5

1. Тримайте під контролем власні емоції

Перш ніж говорити з дитиною про небезпечне захворювання, переконайтеся, що контролюєте власну тривогу та страх. 

Адже діти часто віддзеркалюють емоції батьків.

"Маленькі діти беруть приклад зі своїх батьків, стосовно того як реагувати на незрозумілій їм ситуації. 

Діти одразу зрозуміють спокійні ви чи стурбовані, й будуть поводитися аналогічно.

Якщо дитина відчує стурбованість батьків, то  гіперболізує небезпеку в своїй уяві.

Що робити, якщо ви запідозрили у себе коронавірус. Алгоритм дій

2. Станьте ініціатором розмови

Не потрібно боятися піднімати цю тему, якщо дитина сама ще не запитувала. 

Ви можете стати для неї надійним джерелом інформації. 

Цій розмові не варто приділяти якоїсь надмірної уваги, можна просто підняти тему під час звичайної бесіди за обіднім столом.

"Хочете ви цього чи ні, але ваша дитина, ймовірно, вже чула про коронавірус по новинах або від однолітків.

Саме тому я завжди рекомендую зіграти на випередження.

Поговоріть зі своїми дітьми про речі, які можуть налякати, перш ніж вони почують більш страхітливу версію від однокласників"

3. Запитайте, що вони вже знають про коронавірус

Відкриті запитання допоможуть оцінити знання ваших дітей, а також їх емоційний стан. 

Заохочуйте малечу висловлювати свої почуття.

Проаналізувавши сприйняття дитини, можна визначити, яким чином далі будувати розмову.

Крім того, буде можливість підкоригувати дитячі знання, щоб сформувати реалістичне уявлення про ситуацію. 

"Зараз багато новин про сезон грипу, мені цікаво, що ти чув про це

4. Спілкуйтеся з дитиною правильно

Інформувати дитину потрібно зрозумілою мовою, відповідно до її віку. 

Тільки тоді вона зможе зрозуміти проблему та перестати тривожитися. 

"Батьки повинні підходити до розмови зі своїми дітьми про коронавіруси зі по-різному, зважаючи на вік та рівень розвитку. 

Гарне практичне правило – використовувати тільки ті слова, які ваша дитина вже розуміє" 

Діти до 6 років 

Дітей до 6 років не потрібно навантажувати зайвими деталями, як назва вірусу або глобальна загроза захворювання – вони ще не готові це усвідомити.

Замість цього поговоріть з дітлахами про мікроби, як люди хворіють, і про те, що ми можемо зробити, щоб залишатися здоровими.

Будьте уважні до розмов, які ведете з вашим партнером або дітьми старшого віку, перед малечею.

Якщо діти почнуть ставити якісь запитання – запевніть їх, що ваша сім'я здорова і в безпеці.

Чому руки треба мити з милом і скільки часу

Діти шкільного віку

Дітям шкільного віку можете розповісти більш конкретну інформацію про спалах вірусу – що це таке, як він поширюється, як запобігти захворюванню.

Але тримайтеся подалі від розмов про смерть, особливо якщо ваша дитина молодшого шкільного віку. 

Підкресліть, що дорослі роблять все можливе, щоб забезпечити безпеку та захист.

Обмежте перегляд напружених телевізійних новин, які можуть викликати занепокоєння.

В громадських місцях діти можуть побачити людей, які носять медичні маски.

Такий зовнішній вигляд підсвідомо викликає страх, тому потрібно пояснити, для чого дехто одягає захисні маски, та в яких випадках це доречно робити. 

Про симптоматику коронавірусу краще розповісти, провівши аналогію із звичайною застудою, якою дитина хворіла раніше.

Розмова з підлітками

Зрозуміло, що більшість підлітків активно користуються соціальними мережами і вже точно чули про коронавірус.

Тут немає сенсу приховувати інформацію, краще, навпаки, шукати разом відповіді на запитання.

При цьому бути уважними до різноманітних теорій та чуток і використовувати перевірені джерела. 

Якщо ваш підліток занепокоєний поширенням коронавірусу, нехай обов'язково розповість про свої страхи. 

Зі свого боку нагадайте йому про минулий досвід вирішенням якоїсь проблеми. 

5. Продемонструйте свою підтримку

Говоріть про проблему стільки, скільки дитині необхідно, щоб відчути себе у безпеці.

Вона повинна розуміти, що у будь-який час може прийти до вас із запитаннями, а обов'язок батьків – її захищати.

Реагуйте на потреби дитини, підтримуйте та проявляйте свою турботу.

6. Будьте чесними зі своїми дітьми

Коли ваші діти приходять із запитаннями, відповідайте чесно, щоб уникнути плутанини чи непорозумінь.

"Чесність та прозорість є найважливішими. 

Тривога процвітає, коли щось приховується. 

Якщо у вас немає відповіді, зверніться до джерела, яке, на вашу думку, надає корисну та правдиву інформацію"

Не варто використовувати категоричні фрази, типу "ми всі налякані" або "ми тут нічого не можемо зробити". 

Що світ вже знає про новий коронавірус

7. Дозвольте дитині контролювати ситуацію

Яким чином це зробити?

Показати, що вона може зробити, щоб не захворіти, а також впровадити здорові звички для всієї родини.

Це допоможе відчути почуття контролю.

"Не говоріть про профілактику, як про спосіб налякати дитину та змусити її мити руки. 

Замість цього поговоріть про кроки, які ви всі збираєтесь робити, щоб попередити різні хвороби"

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, ЯКА ЦЬКУЄ ІНШИХ

Ми вже казали, що в ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони, а тому, коли ви дізнались про цькування у школі, не слід забувати про тих, хто ображає. Психологи зауважують, що дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу.

Відверто поговоріть з нею про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це". Уважно вислухайте і зосередтеся на пошуці фактів, а не на своїх припущеннях.

Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".

Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.

Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.

Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство. Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.

Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення. Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.

Пам'ятайте, що агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. 

 ПОПЕРДЖЕННЯ СУЇЦІДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ У ДІТЕЙ

Самогубство (суїцид) - це крайній вид аутоагресії, навмисне самопозбавлення життя. 

Згідно з результатами соціально-психологічних досліджень 27,2% дітей віком 10-17 років іноді втрачають бажання жити, 17,8% вважають, що нікому немає до них справ, 25,5% не завжди можуть розраховувати на допомогу близької людини, 51,9% не стримуються в ситуації конфлікту. 

Коли людина залишається наодинці зі своєю проблемою, то проблема здається надміру великою і нерозв’язною. Зважаючи на загрозу кризового психоемоційного стану для будь-якої дитини у сучасному егоцентричному й агресивному світі, слід заздалегідь налаштувати підлітків на доцільність пошуків допомоги у разі виникнення важких особистих проблем.

Головним превентивним заходом щодо вчинення самогубства постає запобіжне запевнення дитини в тому, що її життя дуже цінне для інших, і завжди, за будь-яких обставин близьке оточення зрозуміє її. 

Психологи виділяють десять основних мотивів суїцидальної поведінки серед дітей:

-  переживання образи, одинокості, відчуженості, неможливість бути зрозумілим;

-  реальна або уявна втрата батьківської любові, нерозділене кохання, ревнощі;

-  переживання, пов’язані із смертю одного з батьків, розлученням батьків;

-  почуття провини, сорому, образи, незадоволеність собою;

-  страх перед ганьбою, приниженням, глузуванням;

-  страх перед покаранням;

-  любовні невдачі, сексуальні ексцеси, вагітність;

-  почуття помсти, погроз, шантажу;

-  бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття;

-  співчуття або наслідування приятелів, героїв книг, кінофільмів.

Щодо останнього мотиву, то психологи давно помітили пряму залежність між кількістю самогубств, які демонструють телебачення та інші засоби інформації, і реальною кількістю самогубств у суспільстві.

Молодь найбільш вразлива до соціальних негараздів у суспільстві.

Сьогодні зростає кількість чинників, що схиляють молодь до самогубства:

- алкоголізм, наркоманія, зловживання токсичними препаратами;

- депресії;

- ВІЛ/СНІД;

- фінансові проблеми;

- емоційне, психічне, фізичне, сексуальне кривдження зі сторони дорослих.

·      Забезпечити дітям здорове харчування (багато свіжих фруктів та овочів).

·       Слідкувати, щоб діти пили багато води (не менше 2 л на день).

·       Забезпечити нормоване фізичне навантаження.

·       Організувати повноцінний відпочинок, достатній сон.

·       Дозувати час перегляду телевізора та занять із комп’ютером.

·       Контролювати зміст телепрограм, дисків, відеоігор, книг та журналів.

·       Заборонити лихослів’я у домашньому колі.

·       Формувати відразу до алкоголю, паління, наркотиків, нецензурної лайки.

·       Допомагати у виборі якісного кола спілкування, гідних друзів.

·       Розвивати постійні дружні стосунки в сім’ї, непідробний інтерес до справ та внутрішнього світу дитини, готовність у будь-який момент прийти на допомогу.

·       Підвищувати авторитет батьків у сім’ї, встановлювати розумні правила та вимоги, запровадити чіткий перелік обмежень та заборон.

·       Ставити перед дитиною досяжні цілі, допомагати у виборі оптимального життєвого шляху.

·       Спільно долати труднощі та перешкоди, культивувати творчий підхід до розв’язання проблемних ситуацій;

·       Вірити в дитину, в її найкращі риси та сторони особистості;

·       Виявляти до дитини ніжні почуття, турботу і увагу.

·       Виробляти позитивне мислення, виховувати любов до життя.

1.При розмові з дитиною зайдіть здалеку. Наприклад, скажіть їй про те, що чули про якійсь гру «Синій кіт». Потім акуратно розпитайте її про цю гру. Якщо вона не обізнанана про гру, тоді питання варто відразу закрити, щоб дитина не виявляла непотрібної цікавості. А  якщо знає, то варто насторожитися. Наявність багатьох дрібних подробиць і нюансів, або участь у грі друга/подруги може свідчити про залученості дитини в гру.

2.Не рекомендується вдаватися в детальні пояснення про небезпеку  гри. Замість цього слід вказати на конкретні маніпуляції злочинців. Дітям буде цікаво дізнатися про те, що люди, які загрожують їх близьким, з великою часткою імовірності психічно хворі, або проживають в іншому населеному пункті/державі. І вони бажають не вбивати батьків, а підпорядкувати підлітка своїй волі. Це добре діє на дитину. Розкажіть дитині, що дорослі нерідко стають жертвами подібних махінацій. Дитина повинна знати: ніхто не застрахований від впливу шахраїв.

3.Основним Вашим завданням є навчання сина/доньки критичного мислення.  Діти повинні самі оцінювати доцільність тих чи інших своїх дій.

4.Нерідко батьки приймають невірне рішення контролювати дитину, наприклад, ізолювати в будинку, відібрати мобільник тощо. Цього робити не варто – дитина при великому бажанні завжди може отримати доступ в мережу. Зайві обмеження призведуть до того, що вона буде намагатися за будь-яку ціну обійти заборону. Замість жорсткого контролю Ви повинні підтримати дитину, щоб вона не приховував від Вас проблему, а розповіла Вам про неї.

5.Особливий акцент Ви повинні зробити на емоційному контакті з дитиною. Намагайтеся частіше довірливо спілкуватися з нею. Розкажіть про те, що Ви в юності також допускали помилки, і Вас підтримували дорослі. Дитина має усвідомити, що проблеми були навіть у її «бездоганних» батьків, і це природно. Тому немає нічого поганого в тому, щоб порадитися з іншими. Якщо дитина не готова слухати Вас, запропонуйте їй проконсультуватися з іншими дорослими: психологом, вчителем, старшим братом та ін.

6.Навіть якщо в колі Вашої родини відсутні неприємності, не забувайте проявляти пильність. Ігри такого роду вкрай небезпечні, тому втручання в особисте життя дитини допустимо. Намагайтеся перевіряти її мобільники та акаунти в соціальних мережах, але робіть це потайки.

7.Переконавшись, що дитина є учасником небезпечної гри, утримайтеся від зайвих різкостей в її адресу. Навпаки, Вам слід як можна   м'якше сказати  їй, що ці дії приносять Вам біль. Бажано підключити до розмови батька, чий голос буде для дитини більш вагомим, ніж мамин. Доньку слід підбадьорити, а сина – викликати на відверту розмову в колі сім'ї. Замість батька можна залучити й іншого чоловіка, до якого дитина відчуває довіру.

Прочитавши цей список, Ви самі можете зорієнтуватися в тому, чи потрібна вашій сім’ї консультація психолога.

«Як підтримати випускника?»Психологічна підтримка - це один з найважливіших чинників, що визначають успішність Вашої дитини в здачі НЗО. Як же підтримати випускника? Існують помилкові способи, так типовими для батьків способами є гіперопіка, створення залежності підлітка від дорослого, нав'язування нереальних стандартів, стимулювання суперництва з однолітками. Справжня підтримка повинна ґрунтуватися на підкресленні здібностей, можливостей позитивних сторін дитини.Підтримувати дитину - значить вірити в нього. Підтримка заснована на вірі в природжену здатність особи долати життєві труднощі при підтримці тих, кого вона вважає значущими для себе. Інший шлях - навчити підлітка справлятися з різними задачами, створивши у нього установку: «Ти можеш це зробити

 Пам'ятайте основні принципи психологічної підтримки, особливо важливі в період підготовки до іспиту:

·       Надайте дитині увагу (цікавтеся його настроєм, станом здоров'я, проявляйте турботу про його потреби).

·       Поклопочіться, щоб удома було щось смачненьке, що любить ваша дитина.

 ·       Залиште йому на період іспитів мінімальний круг домашніх обов'язків, давайте йому зрозуміти, що оберігаєте його.